Strona główna

Живе слово батьківського порога – і колискове, і сумне, і веселе, і любовне, і жовнірське, усяке воно у змісті, а звучанням одне – наше рідне. Воно та мати були на початку і до краю днів наших забувати їх не треба. Чому? Не треба і все! Що тут багато пояснювати. Не все ж бо поясниш, не все ж бо у ринково-бізнесну логіку вкладеться.

/Михайло Лесів, Українські говірки у Польщі, Варшава 1997/
 

Żywe słowo domu rodzinnego – i nad kołyską śpiewane, wesołe i smutne, w wyznaniach miłosnych i w związku z niedolą żołnierską wyznawane, w treści rozmaite, a brzmienie ich jedno ‑ nasze ojczyste. To słowo i matka były na początku i do kresu dni naszych zapominać ich nie wolno. Dlaczego? Nie wolno i już! Co tu dużo wyjaśniać. Nie wszystko da się wyjaśnić, bo nie wszystko da się włożyć w logikę biznesową.

/Michał Łesiów, Gwary ukraińskie w Polsce, Warszawa 1997/